Будова зелених мохів. Зозулин льон
Кандидат педагогічних наук, науковий співробітник НЦ «Мала академія наук України», вчитель-методист, викладач біології та хімії гімназії №257 м. Києва. Сфера наукових інтересів: цитологія та фізіологія рослин і тварин, сучасні методики викладання біології та хімії в профільних класах, робота з обдарованими учнями. Автор понад 40 праць. Педагогічний стаж 42 роки. Нагороджена подякою МОН.
| Рівень складності | Легкий |  |
| Рівень небезпеки | Безпечно |  |
| Доступність використовуваних матеріалів | На рівні шкільного обладнання |  |
| Орієнтовний час на виконання роботи | До 1 години |  |
Блок 1. Резюме
Мохи – давня група рослин, відома з девону. Мохи ростуть у ґрунті, болотах, на суходолі, часто – на корі дерев, витісняють лишайники. Займають різні екологічні ніші, виконують різноманітні функції в екосистемах. Мохи – вищі листкостеблові рослини, які мають багато пристосувань у зв’язку з виходом рослин на сушу.
Метою проєкту є вивчення особливостей зелених мохів, зокрема зозулиного льону.
Завдання проєкту – визначення ролі зелених мохів у взаємозв’язку з пристосуванням до суходолу та ролі цих рослин в екосистемі.
Блок 2. Попередня інформація
Мохоподібні налічують близько 35 000 видів, які поширені на всіх континентах, проте найчастіше – в зонах з помірним і холодним кліматом. Вищі, або листкостеблові рослини мають багато відмінних рис порівняно з таломними, що пов’язано з виходом на суходіл. Рослини вже не могли поглинати воду та мінеральні солі всією поверхнею тіла, відбулася його диференціація на вегетативні органи – стебла і листки, функцію кореня виконують ризоїди. Ускладнюється анатомічна будова, з’являються тканини: покривна, провідна, механічна, асиміляційна, запасна.
Відділ мохоподібні поділяють на 3 класи: антоцеротові, печіночники й листяні мохи. У низькоорганізованих мохів тіло – слань, а у високоорганізованих воно розчленоване на стебла і листки. До листяних належить 2/3 всіх мохів.
У життєвому циклі мохів є чергування 2 фаз: спорофіту і гаметофіту, який домінує. Порядок зелені мохи налічує понад 14000 видів, які розповсюджені на болотах та в деяких типах лісів.
Типовий представник зелених мохів – зозулин льон звичайний. Рослина має листкостеблову будову, заввишки – до 30см. Стебло пряме, вкрите ланцетними листками, в центрі листка – жилка. До ґрунту кріпляться багатоклітинними ризоїдами. Органи статевого розмноження містяться на різних рослинах. Гаметофіт – листкостеблова рослина зі статевими клітинами, зібраними в антеридії (містять спермії) та архегонії (містять яйцеклітини). Спорофіт складається з циліндрічної ніжки, на верхівці якої розташована коробочка зі спорангіями та спорами. Отже, гаметофіт зозулиного льону – самостійна зелена рослина, а спорофіт розвивається на гаметофіті.
Література: Морозюк С. С. Біологія: Підручн. для 6 кл. загальн. навч. закл. – Х. : Торсинг, 2000. – 224 с.
Блок 3. Обладнання
- Гербарні екземпляри моху зозулин льон.
- Мікропрепарат спорангія моху зозулин льон.
- Мікроскоп.
- Лупа.
- Препарувальна голка.
Основні терміни та поняття
Блок 4. Експериментальна процедура
- Розгляньте рослину зелений мох зозулин льон на гербарному об’єкті.
- У нижній частині стебла знайдіть тонкі бурі вирости – ризоїди.
- На верхівці стебла моху за допомогою лупи знайдіть тонку ніжку з коробочкою. Коробочка вкрита кришечкою з ковпачком.
- За допомогою препарувальної голки зніміть ковпачок і розгляньте коробочку з кришечкою.
- Підготуйте мікроскоп і розгляньте поздовжній розріз коробочки з кришечкою. Знайдіть спори, вони є всередині коробочки.
Блок 5. Аналіз отриманих даних
Запишіть частини будови зозулиного льону, позначені цифрами на малюнку.
Блок 6. Напрями розвитку
Важливою для дослідження групою мохів є білі мохи, які ростуть у заболоченій місцевості півночі Європи, Америки та Азії. Визначення пристосувань білих мохів порівняно з зеленими дасть змогу зрозуміти бактерицидні властивості мохів, а також процес утворення торфу.