Зовнішня будова лишайників
Кандидат педагогічних наук, науковий співробітник НЦ «Мала академія наук України», вчитель-методист, викладач біології та хімії гімназії №257 м. Києва. Сфера наукових інтересів: цитологія та фізіологія рослин і тварин, сучасні методики викладання біології та хімії в профільних класах, робота з обдарованими учнями. Автор понад 40 праць. Педагогічний стаж 42 роки. Нагороджена подякою МОН.
| Рівень складності | Середній |  |
| Рівень небезпеки | Безпечно |  |
| Доступність використовуваних матеріалів | Можливо виконати в домашніх умовах |  |
| Орієнтовний час на виконання роботи |
Блок 1. Резюме
Мета роботи: вивчити особливості зовнішньої будови лишайників, поділити лишайники на групи відповідно до будови талому.
Блок 2. Попередня інформація
Лишайники – група симбіотичних організмів, представників царства Гриби. Лишайників нараховують понад 26 тисяч видів. Подвійну природу лишайників з’ясував німецький ботанік С. Швендернер у 1867 році. Талом лишайників складається з гіфів грибів і клітин водоростей. Грибні компоненти лишайників – переважно сумчасті гриби, до складу деяких входять базидіальні гриби. Водоростевий компонент лишайників – синьо-зелені, жовто-зелені, зелені або бурі водорості.
Найпоширеніші компоненти лишайників – зелена водорость требуксія, з інших – хлорела, хлорокок. Із синьо-зелених водоростей у таломі лишайників переважає носток. Талом лишайників – це переплетення гіф гриба, які зверху і знизу ущільнюються й утворюють кірку. За формою талому розрізняють накипні лишайники, які міцно зростаються з субстратом (рис. 2); листуваті, що нагадують листкоподібні вирости (рис. 1); кущисті – невеликі кущики, які піднімаються над субстратом (рис. 3). Забарвлення лишайників зумовлено наявністю в них особливих лишайникових кислот. Завдяки своїй невибагливості до умов існування лишайники можуть оселятися і жити на камінні, склі, залізі тощо.
Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3
Література:
Костіков І. Ю. Біологія : підручн. для 6 кл. загальноосв. навч. закладів. – К.: “Освіта”, 2018. – С.242-246.
Мороз І. В., Гришко-Богменко Б. К. Ботаніка з основами екології : Навч. посібник. – К. Вища шк., 1994. – С.130-131.
Блок 3. Обладнання
Колекції лишайників, натурні об’єкти лишайників, листки паперу, чашки Петрі, пінцет, лупа.
Блок 4. Експериментальна процедура
- Зібрані лишайники покладіть на листки паперу.
- За допомогою лупи роздивіться таломи лишайників.
- Знайдіть місце кріплення лишайників до субстрату.
- За зовнішніми ознаками відокремте 3 групи лишайників відповідно до колекцій: накипні, кущисті, листуваті.
- Зверніть увагу на колір лишайників.
Блок 5. Аналіз отриманих даних
Дайте відповіді на запитання:
- яка відмінність лишайників від інших організмів?
- які особливості має талом лишайника?
- де поширені лишайники?
- чому їх називають «піонерами рослинного світу?»
Блок 6. Напрями розвитку
Лишайники – симбіотичні організми, їх вважають індикаторами чистоти навколишнього середовища. Важливо дослідити анатомію структури лишайників, процеси життєдіяльності та взаємозв’язок поширення лишайників із газовим складом довкілля.